Вставали покоління з тисячоліть подій. Ламалась і творилась під ходою людських юрб історія. І чутно було той великий гул: юрба кричала, проголошуючи свої лозунги; тупіт кінської орди розривав степ; дзвеніла від ударів зброя, виблискуючи під віковічним сонцем металевим панциром; гучно підіймалась у височінь створенна людиною будівля.
      Зростало і міцніло людство. В тім рядку
      Не загубились ми і не зійшли у колію.
      З давен вписались в історичному вінку
      Ми українці. Ми є частина творення.

   Проходить у століттях біг подій. Невпинно час підштовхує до нових незвіданних вершин і йде Людина - творець минулого, сьогодення та майбутнього з гідно піднятою головою, нагадуючи небесним силам і Всесвіту про своє існування.